1.
Білий сніг. Туман.
Із сірого неба поволі западають сутінки.
Стою над ставком.
До хати йти не хочеться.
2.
Блукав по безкраїх луках.
Запитував себе,
що печалить мене?
Чи ці почорнілі трави, завіяні снігом?
Чи замерзла річка?
Чи, може, самотній осокір удалині?
2009 р., 24 грудня, Євминка
3.
Ця бабуся з костурем
ледве клигала глибоким снігом
до своєї благенької хатини...
нікому не потрібна,
з похиленою головою.
2009 р., 28 грудня, Євминка
4.
Оси́пався цвіт акації.
Земля під нею –
кремово-біла.
2010 р., 1 червня, Євминка
5.
Весна скінчилася.
Голосу припутня
не чути більше.
Зозулине „ку-ку”
й „удудкання” одуда
лунає звідусіль.
2010 р., 1 червня, Євминка
6.
І ти, півнику лучний,
виріс тут на подвр’ї,
щоб моє, певно, втішити
серце?
2010 р., 1 червня, Євминка
7.
Нарешті розцвіла таволга.
Сліпучо-білий цвіт в саду
криком кличе до себе.
2010 р., 1 червня, Євминка
8.
Не встигаєш за цією осінню!
Яблуня була ще вчора зелена,
а сьогодні вранці під нею
вже повно жовтого листя.
2010 р., 21 вересня, Євминка
9.
Таємницю буття
я так і не розкрив.
Щулячись від холоду,
блукаю
по спорожнілому городі.
2010 р., 2 жовтня, Євминка
10.
У вечірньому небі
зависли чорні хмари.
На протикомарній сітці,
заклякши від холоду,
вмирає жовта бабка.
2010 р., 8 жовтня, Євминка
11.
Ставок висох.
Зовсім мало залишилося води.
Покручені иржаво-бурі листочки латаття
безрадно лежать на камінні.
12.
Ця береза по той бік вулиці
вбрана в щире золото.
Цього дощового вечора
вона єдина привітала мене.
13.
Стою
перед зівялим квітником,
думаю,
заглиблююся в свої почуття.
А довкола все більше й більше
печальних відтінків осени.
І не можу збагнути:
чи то все покидає мене?
чи то я непомітно залишаю все?
2010 р., 20 жовтня, Євминка
14.
Омана моя не полишає мене...
Вже зовсім споночіло за вікном.
А я посеред хати
видобуваю зі скрипки
тужливі звуки.
2010 р., 21 листопада, Євминка
15.
Сили тануть мої…
Робити нічого не хочеться.
Східний вітер з дощем
раз у раз ударяє в шиби.
2010 р., 23 листопада, Євминка
16.
Крізь тьмяві хмари
ледь прозирає кружальце сонця.
Вкритий памороззю біліє луг.
2010 р., 14 грудня, Євминка
17.
Ти ба,
ніколи, певно, не позбудуся
цієї печали!
Сиджу над ставком.
Вітер хилитає яблуневе віття.
Метелик пурхнув
і щез за дереновим кущем.
2011 р., 4 вересня, Євминка
18.
Що ти бачив там,
на березі Десни?
Бачив,
як під повівами вітру
осипається підмерзле листя
осокорів.
2011 р., 27 жовтня, Євминка
19.
У лісі – тихо, нема нікого,
тільки чути, як вітер шумить
у верховіттях сосен.
2011 р., 30 листопада, Євминка
20.
Сердешна моя скрипко!
Узяв, потяг раз-другий смиком
і знову повісив на гвіздок.
2011 р., 2 грудня, Євминка
21.
Тужно мені на серці.
Тата й маму згадав.
Де вони там сховалися,
за непроникною завісою?
2011 р., 2 грудня, Євминка
22.
В.К-ій.
Негода, холодно,
нема, нема та й сипоне снігом,
а ці хризантеми й далі цвітуть,
искряться, виблискають пелюстками,
наче всупереч усьому.
2011 р., 11 грудня, Євминка
23.
Сліпуче сонце.
Битим шляхом
серед посірілих луків
з палицею в руці
сам-самісінький
бреде подорожній.
2011 р., 28 грудня, Євминка
24.
Сьогодні вранці
знову бачив у небі гусей.
Довго стояв і слухав
їхні тривожні пере́гуки,
дивився,
як ряхтлива шерега
тане в сірій імлі.
2012 р., 27 березня, Євминка
25.
Хто я і для чого?
Хіба знаю?
Щоранку встаю,
виходжу чогось з хати,
дивлюся на листочки тюльпанів,
які пробиваються з холодної землі.
2012 р., 28 березня, Євминка
26.
Як недбалий учень
безсердечного наставника,
я в нестямі сахаюся
то в той, то в инший бік,
отримуючи ляпаса
в одному місці,
дрючком по голові –
в другому.
2013 р., 26 січня, Євминка
