Цього ранку над озерце́м
знову сполошив
качку і селезня —
тільки залопотіло за ними.
Ві́дай,
і їм незатишно
на цім світі,
пані́ й панове.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
Вяз зацвів...
А ще тільки березень,
морози вночі...
Куди так квапишся, вязе?
За цими гіркотами своїми
не вгонюся за тобою.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
114. І їм незатишно
https://ua-human.blogspot.com/2025/03/114.html
Ця ґава на вершечку берези,
чей, кожного світанку
вітає мене
своїм крижаним захриплим ка-р-р-р...
Вона щоразу наче нагадує мені
ти лише мара,
лише мара,
як і я.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
25. Той, що ще приходить сюди
https://ua-human.blogspot.com/2025/04/25.html
Цього похмурого ранку,
нипаю по саду,
місця собі не знаходжу...
Ген-ген за густим туманом
її вже майже не видно —
цієї хати,
де ніхто не живе.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
113. Куди так квапишся?
https://ua-human.blogspot.com/2025/03/113.html
Ось уже й березень...
Синички цінькають на ялині.
З сірого неба сіється, не перестає
дрібнесенький сніг,
холодною білиною
встеляє, здається, не сад,
а серце моє.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
112. Її вже майже не видно
https://ua-human.blogspot.com/2025/03/112.html
