Мені дуже радили, тож я переглянув фільм американської кінорежисерки Хлої Джао «Земля кочовиків», який 2020 року було нагороджено найвищим призом «Золотий лев» на 77-му Венеційському кінофестивалі.
Фільм розповідає про старих людей, які втратили житло і живуть у автофурґонах, кочуючи по просторах США. Одною з таких є головна героїня Фйорн (акторка Френсіс Мак-Дорманд). Вона, подорожуючи на своєму невеликому фурґоні, зустрічається з багатьма иншими «кочовиками». І в кожного з них, як і в неї, своя нелегка, часто трагічна доля.
Кінокартина доволі нудна. Хлоя Джао навіть не намагається заглибитися в пекучі проблеми людей, які стали автофурґонниками, з’ясувати, чому вони є, що́ штовхає їх на кочове життя, що́ вони сподіваються цим здобути і, головне, чи досягли бажаного. Режисерка просто з фотографічною достеменністю фільмує їхній побут, розмови, поведінку, всю цю суто зовнішню сухозлотицю життя. Та й сама Фйорн, головна героїня, яка мала би дати відповіді на всі ці питання, зображена якоюсь плоскою, позбавленою життя, без виразного характеру, її образ такий же плиткий, блідий, одномірний, як і всі инші екзотичні персонажі фільму, тож її внутрішній світ так і залишається для глядача нерозкритим, а вчинки невмотивованими і непереконливими.
Ну, то, може, це такий собі особливий стиль - зображення дійсности обєктивно, без будь-якого втручання в плин подій з боку режисера з його субєктивними оцінками, схваленнями чи осудами ?- запитаєте ви.
Так, кіно, як і всякий инший вид мистецтва, може мати найрозмаїтіші форми - естетичну, концептуальну, фантазійну, реалістичну, романтичну, експресивну, екзистенційну тощо, але насамперед воно мусить бути якісним, а це залежить від наявности чи відсутности художньої правди, яка складається з таких трьох головних компонент:
1) виразні, яскраві, зі своєрідними індивідуальними рисами характери персонажів;
2) змалювання суперечностей поведінки героїв і розкриття глибинних причин цих суперечностей;
3) екзистенційний смисл, ради якого створено твір, стержень на якому він тримається.
Зазвичай добре кіно містить у собі лише першу компоненту. Якщо ж першу і другу, то це високоякісне кіно. А якщо всі три - то це геніяльне кіно.
У кінофільмі "Земля кочовиків" режисерка Хлоя Джао не спромоглася навіть дотягти до першої компоненти.
За що ж тоді фільмові дали того «Золотого лева»? Зізнаюся, це для мене абсолютна загадка.
Я не мав би бажання про цей фільм і писати, якщо би не одна наша рідна українська проблема.
Йдеться про мову.
Фільм дубльовано українською. Зробила дубляж студія Постмодерн постпродакшн (Postmodern postproduction). І я говорю навіть не про мовні огріхи, а про инше – інтонаційний фальш озвучки. Слухати те, як українською запитують і відповідають герої фільму, просто нестерпно, все чується штучним, неприроднім, переборщеним, себто, таким, що дисонує з емоційними порухами героїв фільму. І до такої міри, що доводилося иноді припиняти перегляд, щоб хоч якось заспокоїтися. «Та ліпше б це був звичайний накладний (закадровий) переклад, ніж такий жахливий дубляж!»- вигукував я.
Ні, я не вимагаю неможливого, добре розумію наші реалії – важко робити високоякісне дубльо́ювання українською мовою, яка не є мовою повсякденного спілкування нашого суспільства, яка відтак не виробляє належних комунікаційних відповідників і яка тому змушена послуговуватися російськими зразками та всякими похідними кальками з російської.
Я все це аж надто добре усвідомлюю!!!
Але все-таки, актори, які озвучували фільм, мали би хоч трохи відчувати, як фальшиво звучать їхні слова, мали би хоч на дрібку постаратися, прислухатися, придивитися уважніше до того, що говорять вони самі і що виражають озвучувані ними персонажі. Та ба, навіть тої дрібки вони не зволили зробити!!!
Утім, я не хочу зовсім знецінювати їхньої праці. Це було би несправедливо. Адже вже те, що фільм продубльовано українською, хай і невдало, все одно є чималим внеском в нашу культуру принаймні як навчання (що більше спроб, то якісніші результати!), але правдива оцінка має бути дана, бо тільки правда і визнання правди веде до досконалости.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
41. Облудна поверховість одного роману
https://ua-human.blogspot.com/2021/08/41.html
Немає коментарів:
Дописати коментар