У моєму саду на пагорбі над озерце́м росли дві сосни, які я дуже любив. Погулявши садом, обійшовши всі його закутки, я врешті незмінно приходив сюди й довго розглядав ці сосни. Колись, коли тут на цьому обійсті ще жив мій друг Серен, до якого я зрідка приїжджав з Києва, сосни, памятаю, були ще зовсім маленькі, сягали мені заледве до грудей. Тепер же вони стали височенними, і в їхньому гіллі гніздилися припутні й сновигали білки. Тож я, якогось літнього дня гостюючи в Серена, запитав його:
-Навіщо ти посадив ці сосни? Чому не якісь плодові дерева?
-Ти не розумієш, Тихоне,— він повернув голову в мій бік і якийсь час уважно дивився на мене, наче не мав певности, що зможе добрати потрібні слова для відповіди. Тоді продовжив:
-Ці сосни виростуть і будуть зеленими навіть узимку, коли всі дерева в саду стоятимуть голі. Землю скрізь вкриє сніг, а сосни й далі зеленітимуть. Я вийду з хати, підійду до озерця й глядітиму на них.
-І що?— я дещо знічено зиркнув на друга.
-Нічого. Бачитиму, що сніг білий, а сосни зелені.
-Тільки й усього?— насмішкувато пхикнув я.
-Це єдине, що має хоч якусь вагу на цім світі,— мовив Серен і повільно, ледь переставляючи ноги в стоптаних сандалях рушив стежкою догори схилом до хати.
Я мовчки рушив за ним.
Ці слова Серена дуже вкарбувалися мені в память. І тепер, коли мій друг помер, а я переїхав жити сюди в його хату, мені часто згадуються вони. Тоді я справді не розумів їхнього сокровенного значення, тепер же розумію. І щоразу, коли настає зима і сад завіє снігом, я ніколи не пропускаю нагоди, щоб підійти до тих двох сосен над озерцем і довго-довго дивитися на них, впиваючись їхньою абсолютною зличнотою.
Зараз я теж стою тут. Сосни такі гарні з тим своїм розлогим гіллям, вкритим великими кошлатими жмутками глиці! І сніг, який лише злегка притрусив пагорб, також такий гарний! А далі ясне без жодної хмарини небо. Здається, що переді мною сама вічність, яка завсіди є, і яка ніколи не була, ніколи не буде. Тож я стою заворожений, дивлюся на сосни і сніг, а мої вуста шепочуть ті Серенові слова:
-Сніг білий, а сосни зелені.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
Немає коментарів:
Дописати коментар