вівторок, 27 червня 2023 р.

понеділок, 26 червня 2023 р.

84. СКУМПІЯ (Життя вмлівіч)

                                                   Памяті Валі

Ось вже й літо в розпалі,

спекота,

зозулі перегукуються…

Ось вже й та рожева хмарка –

вкінці саду  

розбурхано квітне скумпія,

що її ти так любила…

А тебе нема. 

 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

85. На цім полі…

https://ua-human.blogspot.com/2023/07/85.html

середа, 21 червня 2023 р.

83. ЯКБИ Ж ТО Я МІГ (Життя вмлівіч)

Червона рожа,

дві старі акації

і призахіднє сонце…

Ось і все, що є.

Яби ж то я міг

знайти і собі місце

десь поміж ними. 

 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

 84. Скумпія

https://ua-human.blogspot.com/2023/06/84.html

 

Читати далі...

субота, 17 червня 2023 р.

82. ЗОЗУЛЯ І ВИВІЛЬГА (Життя вмлівіч)

Зозуля кує десь

зовсім близько:

ку-ку, ку-ку…

Із гущавини покинутого обійстя

нема, нема й долинають

висвисти вивільги,

наче нагадуючи про щось

забуте…

І починає здаватися,

що (а, може, справді?!)

зозуля і вивільга

тільки і є на цім світі!

 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

83. Якби ж то я міг

https://ua-human.blogspot.com/2023/06/83.html

 

Читати далі...

вівторок, 13 червня 2023 р.

81. ЙОГО БЕЗШПЕТНА БІЛИНА (Життя вмлівіч)

Зі спокоєм кладовищ,

мудрістю надгробків

асоціюється для мене щоразу

цвіт ясмину.

Його безшпетна білина

особлива –

глибока й абсолютна.

Здається,

побачити її довершеність

може тільки той,

хто до кінця стишився серцем

навіть тепер,

коли війна,

навіть зараз,

цього похмурого вечора,

коли память не відпускає

гуркіт вибухів

десь там під Києвом

минулої ночи.  

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

82. Зозуля і вивільга

https://ua-human.blogspot.com/2023/06/82.html

 

Читати далі...

вівторок, 6 червня 2023 р.

80. ВАЖКО ГОВОРИТИ (Життя вмлівіч)

Буйно квітли півонії,

пишніли рожевим цвітом

по всьому саду,

так, наче й нема ніякої війни,

смерти, горя людського…

Ось уже і відцвіли,

пелюстки зівялі

встеляють землю

то тут, то там.

Тільки цей кущ,

не такий, як усі,

зачаївшись у собі,

довго не розквітав,

а сьогодні неспогадано випустив

одну єдину квітку.

Так, я розумію його!

Коли стільки болю навкруги,

важко говорити -

слова застрягають у горлі. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

81. Його безшпетна білина

https://ua-human.blogspot.com/2023/06/81.html

 

 

Читати далі...