У Відні в рамках щорічної кампанії з популяризації читання книжок "Одна книга. Одне місто" за 2024 рік ухвалено надрукувати роман Андрія Куркова "Пікнік на льоду" стотисячним накладом і безкоштовно роздати на вулицях міста.
При цьому автора чомусь називають найпопулярнішим українським письменником у світі. Не заперечуючи його популярности серед масового читача (втім, не надто обкоськаного, щоб не сказати просто іґнорованого увагою метрів світової літкритики), я проте неабияк здивований таким безапеляційним визначенням Куркова як українського письменника. І то не тільки в зарубіжних ЗМІ, а насамперед в українських.
Адже Курков пише російською. Тож його лише дуже умовно можна назвати українським письменником. І що з того, що він живе в Україні. Місце проживання не має значення. Не грає ролі навіть і його україноцентрична налаштованість. А от мова творів має величезне значення, бо вона головний маркер, який визначає належність письменника до тої чи иншої культури (так вважає, наприклад, і видатний літературознавець Юрій Барабаш).
Не можна бути українським письменником, пишучи чужою мовою. Адже мова є тим найважливішим матеріялом, з якого формується весь масив тексту, починаючи від художніх образів і кінчаючи емоційно-психологічними властивостями народу, який тою мовою розмовляє.
Таким чином Курков є породження таки російської, а не української культури. І якщо підійти до питання максимально виважено, то найстотніше визначенням цього автора мало би, на мою думку, звучати так: український російськокультурний письменник. Але аж ніяк не просто український письменник, позаяк це вельми дисонує з правдою.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
Немає коментарів:
Дописати коментар