160. ЗАСЛОНЯЮТЬ СВІТ (Життя вмлівіч)

Очеретом заросло
озерце́.
Нема, нема
та й висуне голову
черепаха
з-поміж зелених гостряків.
Ранкове сонце
припікає щораз дужче.
Марива ж мої
знай кружляють, витанцьовують,
заслоняють мені світ. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

 

Читати далі...

159. ОСЬ І ВСЕ (Життя вмлівіч)

Тихо-тихо в саду.
Зелений чай у піялі
вже вистиг.
Сліпить очі мої
призахіднє сонце.
Споглядаю,
як пливуть і щезають
думки...
Ось і все,
що можу розповісти тобі,
тіне моя. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

160. Заслоняють світ

https://ua-human.blogspot.com/2026/07/160.html

 

Читати далі...

41. І Я МОЖУ (Думки)

Літа мої проминули,
як проминають безслідно
хмарини у ясному небі.
Тепер і я можу
вслід за иншими —
і тими,
хто в маривах успіхів,
і тими,
хто в маривах невдач, —
сказати:
що шукав — не знайшов,
що мав — загубив. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

 

Читати далі...