163. МІСЯЦЬ НАСПАДІ (Життя вмлівіч)

Ранок.
Безшелесна тиша довкруж.
У ясному небі
між сосною і ялиною
вона ледь помітна —
бліда плямка місяця
наспаді. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

 

Читати далі...

47. НЕВЖЕ І МЕНІ (Думки)

Гонитва за одним, другим, третім…
Здобутки, втрати,
нові надії, нові розчарування…
Що є те справжнє життя —
наповнене, свіже, живе,
яке не перетворюється в попіл
при доторкові?
І звідки цей
пекучий щем серця,
що всі натуги —
марнотні, пусті
і що життя проходить повз?
Невже і мені, як і всім,
не вирватися із шпетного кола? 

УСІ ТВОРИ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_86.html

 

Читати далі...

46. МАРИВА (Думки)

Ох, ці марива,
лиха мені година з ними!
Як чапля летить на болота
вранці,
як уполудне вивільга висвистує
в заростях ліщини,
як тихого вечора
натужно сюрчить цвіркун
десь у травах —
бачити і чути
не дають вони. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

47. Невже і мені?

https://ua-human.blogspot.com/2026/08/47.html

 

Читати далі...