127. ЩЕ ОДИН ВЕЧІР (Життя вмлівіч)

                Спека спадає.
                Сховалося за ялину
                сонце.
                Павітер від озерця́
                ледь-ледь...
                Серце ж моє
                не знаходить прихистку
                ніде. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

Читати далі...

27. ЧОМУ, ЧОМУ? (Думки)

            Це життя...
            Воно, як змиг ока —
            не встигнеш і озирнутися.
            Чому ж з дня на день
            я відвертаюся від нього
            й мчуся, мчуся кудись
            за маною? 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

Читати далі...

126. ЗОЛОТОКОРІНЬ (Життя вмлівіч)

               Життя минає
               так нестерпуче повільно,
               так безсердечно швидко...
               І не спасе від цього ніщо,
               жодна чудесна гойниця,
               навіть цей золотокорінь,
               що розпишнівся жовтиною
               побіч грядки.

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

127. Ще один вечір

https://ua-human.blogspot.com/2025/07/127.html

Читати далі...