122. НЕВЖЕ НІКОЛИ (Життя вмлівіч)

            Ось вже й буз
            зацвів у саду,
            все частіше
            долинає кування зозулі
            з вільхового гаю...
            Безшелесну тишу,
            незрушний спокій
            бузу й зозулі
            невже ніколи
            не осягти
            серцю моєму?

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

Читати далі...

121. ЄДИНИЙ МІЙ ПРИХИСТОК (Життя вмлівіч)

              О, соловейко защебетав
              у заростях верболозів...
              Не замовкай, не замовкай,
              благаю!..
              Бо ж пісня твоя,
              чей, єдине,
              що дає мені прихисток
              від війни. 

 СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

122. Невже ніколи?

https://ua-human.blogspot.com/2025/05/122.html

Читати далі...

120. ЦЯ ДИВНА РОЖЕВА МАҐНОЛІЯ (Життя вмлівіч)

            Знову зацвіла в саду
            рожева маґнолія.
            І здається,
            не існує для неї нічого —
            ні війни, ні руйнувань, ні горя.
            Так і хочеться сказати —
            за якимись иншими
            живе вона законами,
            не за тими,
            що цей одурілий
            від своїх марив
            світ.

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

121. Єдиний мій прихисток

https://ua-human.blogspot.com/2025/04/121.html

Читати далі...