Живу на спочинку в селі,
серед полів і безкраїх луків…
За ними ген-ген могутня тече ріка…
Сонце зайшло
і сховалося
за пасмом далеких осокорів,
останні промені зблисли
в шибі покинутої хати.
середа, 16 серпня 2017 р.
17. СЕРЕД ПОЛІВ І БЕЗКРАЇХ ЛУКІВ (Життя вмлівіч)
Живу на спочинку в селі,
серед полів і безкраїх луків…
За ними ген-ген могутня тече ріка…
Сонце зайшло
і сховалося
за пасмом далеких осокорів,
останні промені зблисли
в шибі покинутої хати.
неділя, 13 серпня 2017 р.
16. ЛІТНЯ СПЕКОТА НЕ ДОКУЧАЄ (Життя вмлівіч)
Літня спекота
не докучає мені.
Над ставком сиджу
під тінистою грушкою,
попиваю зелений чай,
слухаю дзюркіт струмка.
А думки мої
пропливають десь далеко
і щезають
у неосяжнім небі.
субота, 12 серпня 2017 р.
41. ЦЕ БЕЗПАМЯТНЕ СЕЛО (Есеї)
Якщо їхати асфальтівкою до Остра, то за кілька кілометрів перед Вовчим узвишшям у рідкому проліску можна вгледіти вузький розбитий путівець. Він веде вниз глибоким яром, обаполи порослим вязами й ясенолистими кленами, до мертвого села Б. Ніде не знайдете ні таблички, ні жодного напису. Село давно стерте з мапи. Проте, як не дивно, там ще живуть люди...
Це безпамятне село над Десною
так далеко від доріг,
загубилося серед безкраїх луків.
Там майже не лишилося нікого…
У безголосих замшілих хатах
доживають віку тіні –
старезні баби й діди.
І якщо хтось помирає,
то, певно, нема навіть кому
викопати могилу.
Підписатися на:
Дописи (Atom)